Блоґ "Драйв Карпати"

Подорож дикими частинами Карпат

Джипінг
;;Видалися наші перші літні вихідні. Навчальний рік позаду, і батьки і діти видихають . Настав час поринути з головою у відпочинок. Свої літні пригоди ми вирішили розпочати з дослідження маловідомих місцин у Карпатах, подалі від шуму цивілізації.
Зважаючи на обмежену кількість часу, наявність дітей, пересічену місцевість та бездоріжжя, джипінг у Карпатах став нашим вибором для подолання наміченого маршруту. Отож – встигнути все!
Уже перші години подорожі запевнили нас у тому, що позашляховик – це найкращий транспорт, який може порозумітися з цією «дорогою» через Шурдинський перевал. Серпантини, з дорожним покриттям винищеним вщент лісовозами та погодніми умовами, відкривають прекрасні краєвиди на гірські масиви. Дорога саме для джипінгу і для естетичного споглядання та занурення у атмосферу подорожі та пригод.
Перший населений пункт, який нас цікавив – це Селятин, з його цікавою історією. Міжнародний багатонаціональний курорт з активним залізничним сполученням на початку ХХ-го сторіччя, щотижневими рейсами до Парижу та регулярними пасажирськими перевезеннями до Відня. Грозова столиця України до всього ж. Зараз, зважаючи на повну відсутність асфальту тут, та пануючу атмосферу спокою, вільного від урбаністичного шуму, розумієш, що пік популярності цього курорту вже минув, залишивши по собі пам’ятки величі австро-угорської доби. А ще тут починається прикордонна зона, тому обов’язково потрібно мати з собою документи, що підтверджують вашу особу.
Шлях до наступного села - Шепоту, пролягає вздовж річки Сучава, і тут ні в якому разі не можна проґавити миловидний водоспад Сучавський Гук, а при бажанні і освіжитися у його прохолодній воді. По р.Сучава проходить україно-румунський кордон, про що свідчать прикордонні стовпчики з колючим дротом.
Оглядаючись навкруги, мружачись від ласкавих сонячних променів та вдихаючи аромат бузку (легкими вправними рухами УАЗ було звільнено від тенту та перетворено на кабріолет), стає ясно, що сезонні зміни тут відбуваються з затримкою на місяць-півтора. І хоча календар стверджує про початок літа – довкола ще жовтіють кульбаби і буяє бузок.
Наш джипінг Карпатами продовжується перевалом Джоголь. І, якщо спершу він видається достатньо прохідним для легкових авто, не поспішайте з висновками – серпантини, гравій та величезні кам’яні валуни, які невідомо звідки з’являються посеред дороги, заставляють так чи інак стежити за дорогою та вболівати за водія, особливо за дощової погоди. Особливо на спуску. Проте винагородою будуть мальовничі краєвиди Шепоту та «закордонних» румунських гір.
Далі почергово ми потрапляємо у Верхній, а потім Нижній Ялівець, де зливаються воєдино дві гірські річки – Яловичора і Білий Черемош. Прощай мобільний зв’язок, до побачення останнім нальотам цивілізації… Очі і розум ненаситно намагаються намилуватися прекрасними гірськими краєвидами, запам’ятати найдрібніші деталі, пропустити їх через себе, увіковічнитися і розтанути у непорушному мальовничому спокої. Малеча наша теж не відставала і щоразу вимагала проїзду через стрімкі гірські потічки та річечки, змагаючись у тому, хто найбільше намочить долоньки різнокольоровими веселими бризками. Тому їхали ми весело, мокро та голосно.
Ще близько півтора кілометра і ми потрапляємо прямісінько до Буковинського Ока – маловідоме гірське озеро, а тому ще не сплюндроване сувенірними лавками та усілякими іншими кітчевими туристичними заманухами. Просто мальовниче озеро в Карпатах. Нічого зайвого.
На березі є струмок з питною водою та дерев’яні альтанки, в яких можна перепочити, перекусити, а то і посмажити щось на вогнищі.
Купатися в озері ми не ризикнули через величезну кількість п’явок у ньому, а також напрочуд грайливих тритонів, за якими було цікаво спостерігати через кришталево-прозору воду Гірського (Буковинського) Ока.
Після недовготривалої зупинки, наш джипінг у Карпатах продовжився в сторону плотини Перкалаби (кляузи «Кронпринца Рудольфа»). Погода стояла неймовірна, повітря наповнене пахощами вологої хвої, дзвінкі струмочки виблискували на сонці, а ми побачили місце, де «народжується» Білий Черемош, внаслідок злиття річок Сарати та Перкалаби.
Саме на р.Перкалаба знаходиться гребля, побудована ще у кінці ХІХст. (і названа на честь єдиного сина австро-угорського імператора Франца Йосифа) з метою сплавляння лісу. Одна з багатьох у Карпатах на той час, проте одна з кількох, що збереглися до наших днів.
Що сказати… Вона таки варта була того, щоб її побачити. Гребля справляє враження: якось зовсім несподівано серед дикої природи Карпат, спостерігати за інженерними досягненнями 130-літньої давнини. Основний матеріал – каміння та дерево. Пропускні канали для води частково функціонують. Дерево подекуди трухляве, але все ж це не завадило нам прогулятися по плотині, поуявляти себе бокорашами, що сплавляють ліс норовливою гірською річкою та відчути себе частинкою історії.
Це була гарна, наповнена враженнями та гарними краєвидами подорож, що надовго зарядила нас позитивними емоціями. Живіть яскраво, подорожуйте з любов’ю! 


Коментарі
VK
facebook
Додати коментар comment

Відпочинок в Карпатах

 

Облако тегів

Всі контакти:


+38 (066) 731-26-32
+38 (096) 943-72-78

info@drive-karpaty.com.ua
Скайп: 

Вхід для користувачів



Нагадати пароль

Увійти через: enter enter